У межах маленького містечка Золочів знаходиться Золочівський замок. Він вам неодмінно сподобається. Замок оточений високими валами, а п’ятикутні бастіони увінчують сторожові вежі. Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї. Перебуваючи там, дійсно відчуваєш себе представником королівської родини. Пройдіть по дерев’яному мосту над глибоким ровом, далі арка відкриває перед вами прекрасний сад, який садівники оформили й доповнили так, як він виглядав декілька століть тому: алеї і зелені газони поєднуються з фонтанами, скульптурами і підстриженими кущами. Усе це дійсно виконано у стилі пізнього ренесансу. Плити на сторожових вежах з гербами колишніх власників ще раз нагадують нам про королівське походження замку-фортеці. Цінність Рожевого палацу значна, адже це один із небагатьох зразків східної архітектури, яких так мало залишилось на українських землях. У ньому розташований музей східних культур, де зібрані рідкісні експонати із Китаю, Японії, Індії та інших країн. Також відкритий вхід до Великого палацу, який і всередині зберіг тенденції стилю усього замку. Його кімнати оформлені із простотою, але лаковані дерев’яні меблі, ліпні каміни і багато іншого передають велич тих часів. У Золочівському замку необхідно звернути увагу на два непримітні каменя. Вони були знайдені у лісі поблизу села Новосілка й зараз розташовані у саду замку. На одному камені висічений готичний текст, який до сих пір намагаються розгадати, а на другому – два переплетених вінка, які символізують життя і смерть. Посередині знаходиться отвір. Кажуть, якщо повернути свій палець у цьому отворі до тернового вінка, то виконається бажання матеріального характеру, а якщо до вінка із квітів – романтичне.

На високому пагорбі, схили якого піднімаються над заболоченими луками річки Ліберція, самотньо височіє могутня твердиня – Олеський замок. Старовинний замок був побудований на початку 14 століття. Вважають, що замок спорудив один із синів Галицько-Волинського князя Юрія Львовича. Історики вважають, що заснований він у XIII столітті, коли татарські орди зруйнували городище Пліснеське. Частина уцілілих жителів змогла перебратися в Олесько, де почали будівництво нової фортеці. В різні часи замок процвітав чи перебував у занепаді. У 1951 році від удару блискавки замок згорів дотла. Його відновлення і повторне відкриття відбулося лише в 1975 році. З того часу це філія Львівської галереї мистецтв і один з найцікавіших музеїв України. Відновлений замок активно використовували в кінематографії: тут знімались фільми «Пастух Янко», «Дике полювання короля Стаха», «Королева Бона», «Три мушкетери», «Борис Годунов». Зараз Олеський замок приймає туристів з усього світу, які хочуть побачити легенду на власні очі. Олеський замок наповнений таємницями та цікавими легендами. Дехто вірить, що в замку є привиди. За однією версією, тут живе дух чеського монаха Яна Каспера. Колись під час служби в День святого Антонія, Каспер на очах у тисячі прочан стрибнув у колодязь. Такі свідчення зафіксовані у літописі замку. І сьогодні душа його блукає коридорами і не може знайти вічного спокою. Кажуть, вночі можна також побачити дві тіні. Це душі закоханих, що йдуть на відлуння голосів, але ніяк не можуть зустрітися одна з одною.