Місто Трускавець — затишна та екологічно чиста зона з великим розмаїттям природних багатств. Цей курорт є одним із найдавніших в Європі. Цілюща, з унікальними лікувальними властивостями, мінеральна вода «Нафтуся» принесла місту популярність. Місто Трускавець розмістилося в передгір’ї Карпат в мальовничій долині річки Воротище, що є притокою Солониці. І хоча природним багатством курорту виступають його мінеральні води, тут також є багато цікавинок для туристів. Курорт Трускавець багатий на природні пам’ятки: садово-паркові, ботанічні – столітні дерева, гідрологічні – джерела мінеральних вод і ставки. Трускавець багатий і на архітектурні пам’ятки, як нові, так і ті, що встановлені десятки років тому. До старовинних архітектурних пам’яток можна віднести також бювети “Едвард”, “Юзя” та “Фердинанд”, які виступають і частиною природно-заповідного фонду курорту, а їхні надкаптажні дерев’яні споруди відносяться до архітектурних пам’яток місцевого значення. Розміщені бювети в Курортному парку Трускавця. Джерело “Фердинанд” утворилося на місці старої озокеритової шахти. Особливої уваги заслуговують дерев’яні вілли та пансіонати Трускавця, які надають місту неповторного колориту і віднесені до архітектурних пам’яток міста.

Дрогобицька солеварня У часи Київської Русі (10–13 століття) слава про дрогобицьку сіль ширилась українськими землями. Дрогобицька солеварня була найбільшою на Перемишльській землі. Крім того, солеварня є найстарішою в Україні. Дрогобицька солеварня розташована неподалік від родовищ соляної ропи або ж сировиці. Була заснована у 1250 році. Протягом багатьох століть солеваріння було основним промислом у Дрогобичі. Це й відобразилось на гербі міста: на синьому тлі зображено 9 соляних топок (форма, у яку пресували сіль).Тут можна відвідати екскурсію, де туристам покажуть сольову шахту і продемонструють, як видобувають сіль. До речі, цей процес за кілька століть практично не змінився.Ропу витягують з глибини 60 метрів, після чого їх закачують у спеціальний резервуар. Потім сіль випарюють, дроблять і відправляють її на фасування. Стоїть завод над підземним солоним озером. Сіль звідти ось вже 765 років ніяк не закінчиться! ЦЕРКВА СВ. ЮРА В 2013 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО було внесено 16 українських дерев’яних церков, вісім з яких знаходяться на території Польщі, а вісім – в Україні. Першою у цьому списку значиться дрогобицька церква св. Юра, як найкраще збережена зовні та всередині історична, культурна та релігійна пам’ятка. Живучи серед величезних лісових масивів, українці з деревини будували храми, аж поки з Візантії не прийшла мода на кам’яні храми. Таких ставало все більше‚ та залишались ще місця, де берегли старовинні дерев’яні споруди.Серед них і є церква св. Юра в Дрогобичі, побудована в селі Надіїв без жодного цвяха, деревина кріпилася спеціяльними кілками. Теперішні майстри, на жаль, при ремонті церкви уже користувались металевими гвіздками.Побудована більше п’яти сотень років тому, Святоюрська церква була зовсім маленькою, і досить швидко перестала вміщати всіх місцевих жителів, внаслідок чого в 17 столітті з прикарпатського села Надіїв привезли дерев’яну церкву, за рахунок якої храм був істотно розширено. Примітно, що церква була не куплена, а виміняна на видобуваєму в той час в Дрогобичі сіль.Але найбільша цінність храму не ззовні, а всередині – там можна побачити унікальні розписи та іконостас 17 століття, автором яких був Стефан Медицький. У всій країні налічується не більше десятка дерев’яних храмів, в яких збережено оригінальний внутрішній розпис, і в цей короткий список входять церкви Чесного Хреста і Святого Юра у Дрогобичі.

Місто засноване наприкінці XI століття. Було центром староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського, згодом — Республіки Обох Націй (Речі Посполитої). З XV століття місто розвивалося, як, передовсім, ярмарковий і солеварний центр. Після Першого поділу Польщі Дрогобич відійшов до Імперії Габсбургів. У середині ХІХ століття перетворився на найбільший у Європі нафтовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. Сьогодні місто відоме як мала батьківщина Юрія Дрогобича, Івана Франка і Бруно Шульца. У місті діяли численні нафтопереробні підприємства. Зараз у місті працює Дрогобицький солевиварювальний завод, який є найстарішим солевиварювальним заводом у Європі.