750 грн.

Поради на день: На сніданок та обід взяти з собою перекус або в придорожньому кафе. Зручний одяг та взуття.

Незвичайна назва міста березі річки Стрипи походить від старослов'янського ''буча'', що в перекладі означає ''обрив, глибина, весняні води''. Історія міста дуже давня: під час археологічних розкопок на Федір-горі були знайдені слюсарний інструмент, характерний для племен 3-6 тисячоліття до н.е. На думку вчених, на території Бучача було давнє слов'янське поселення, що входило до 1340 року до складу Галицько-Волинського князівства. В кінці XIV століття в результаті боротьби між Польщею і Литвою, Східну Галичину, в тому числі і Бучач, захопили поляки.Перша письмова згадка про місто відноситься до 1397 році. Бучач в той час належав литовським магнатам Бучацьким, в місті дваждв в рік проводилися ярмарки, а щотижня по четвергах - торги. Велика частина городян займалася ремеслами і землеробством. У 1672 р гетьман Петро Дорошенко разом із турецьким султаном відбили у поляків Кам'янець-Подільський і Бучач. Місто знамените тим, що тут 18 жовтня 1672 був підписаний мирний договір між Річчю Посполитою і Османською імперією, який здобув популярність як ''Бучацький мир''. Кордон між державами проходила по річці Стрипі і ділила місто на дві частини: східну - турецьку і західну - польську. Бучач в різні часи входила до складу Австрії, Австро-Угорщини, Російської імперії, ЗУНР, Радянського Союзу. Туристам, що відвідали Бучач, обов'язково треба оглянути замок, побудований литовцями Бучацького в 1379г, міську ратушу, зведену в середині XVIII ст. архітектором Бернардом Меретином в стилі бароко; Василіанський монастир і Успенський костел авторства того ж Меретина, взсередини якого можна побачити унікальні скульптури роботи Йоганна Георгія Пінзеля. • Ратуша, Це унікальний шедевр легендарного майстра Пінзеля та архітектора Бернарда Меретина. Ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що тут так чудово та неперевершено поєднується скульптура з архітектурою. Її вважають шедевром доби бароко. Фундатором будівництва цієї знаменитої споруди вважають Миколу Потоцького, на кошти якого було зведено цю прекрасну та величну будівлю. • Ратуша, 1751 р. яка є окрасою нашого міста та його візитною карткою. Це унікальний шедевр легендарного майстра Пінзеля та архітектора Бернарда Меретина. Ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що тут так чудово та неперевершено поєднується скульптура з архітектурою. Її вважають шедевром доби бароко. Фундатором будівництва цієї знаменитої споруди вважають Миколу Потоцького, на кошти якого було зведено цю прекрасну та величну будівлю. • костел Успіння Пресвятої Діви Марії, 1761-1763 рр. який унікальний своїми величними п’ятьма вівтарями виконаними в дереві скульптором Пінзелем та його учнями, чотири бічні і один головний. Саме перед вівтарем святого Тадея Пінзель брав шлюб та охрестив своїх дітей. Перед головним вівтарем – вирізьблені чудові скульптури, які уособлюють святих. Споруда костелу побудована в стилі бароко (архітектор Мартин Урбанік). В храмі зберігся амвон та орган поч. ХІХ ст. (на даний час не діючий). • монастир оо. Василіян Чесного хреста Господнього 1753 р. – знаходиться в підніжжі гори Федір, побудований на замовлення Миколи Потоцького. Монастир став центром освітньої діяльності в Бучачі та Галичині. Тут діяла гімназія, яка була відома своєю унікальною бібліотекою, з якої походить Бучацьке Євангеліє – відома пам’ятка ХІІ-ХІІІ століття (зберігається в Львівському Національному музеї).