3500 грн.

Поради на день: На сніданок взяти з собою перекус. Зручний та теплий одяг.

А я собі дримбу куплю, хоч би-м була боса. Шоби дримба вигравала коло мого носа. Ви точно чули її звук. Ба більше – думали, що то якийсь шаманський інструмент. І почасти це правда. Однак таку музичну штуку мають безліч народів світу, зокрема, й українці. Українська дримбою відрізняється від варганів інших етносів формою. Наш інструмент виглядає як невеличка металева підкова, що закінчується вузьким видовженим кінцем. Від середини підківки через звужений її кінець проходить тоненька, вигнута наприкінці металева пластинка – язичок, або як ще кажуть «міндик». На Закарпатті іноді зустрічаються двоязичкові дримби. Цей музичний інструмент до першої чверті ХХ ст. був поширений по всій території України. І в кожному регіоні дримба мала свою назву – варган, віґран, дрімка, торомба, доромба, дрімля, друмля, дромба та ще з десяток локальних «імен», які доки не записали науковці. На цьому інструменті грають за допомогою губ, зубів, язика й дихання одночасно: однією рукою дримбу прикладають до губ, упритул до зубів, а іншою смикають за язичок. Високі звуки досягаються звуженням рота, низькі – розширенням, а гучність налаштовують диханням. Звучить дримба на два голоси: один чують слухачі, а інший – тільки той, хто грає. Оскільки дримбу міцно притискають до зубів, у тілі музики створюється сильна камертонова вібрація. Поза сумнівом, варган чи дримба – не тільки музичний інструмент. Мольфари вважають, що вона має особливу силу. За народними повір’ями, її звуки можуть вилікувати хворобу, пробудити енергію каменя, дерева, металу. За допомогою дримби можна причарувати кохану людину, приручити дикого звіра, а ворога зробити другом.

Дегустаційний зал – музей Штопора - це ідеальне місце для любителів домашнього молодого вина і де зібрано близько 400 штопорів різних типів. Для дегустації буде запропоновано домашнє молоде вино, а також буде проведено розповідь про історію та види штопорів. Ціни приємно здивують Вас своєю доступністю, а смаки – своєю вишуканістю.

Поради на день: Обов'язково мати дощовики, зручне, неслизьке взуття, яке щільно прилягає до ноги. Обід з собою (для цього ми заїджаємо у супермаркет), воду. Щось на голову, та мати з собою тепліший одяг (бажано штани та кофта, в залежності від погоди вітровка). Для чанів ввечері купальники та резинові шльопанці.

Таємничість Карпат вабить до себе в усі пори року та при будь-якій погоді. Відкривши для себе скарбницю цих природніх чудес, ви вже ніколи не зможете відмовитися від відпочинку там. Чи не найзагадковішими у смузі Українських Карпат є Ґорґани – гірський масив з вершинами, що тягнеться від Івано-Франківської до Закарпатської області. Масивні брили каменів та пісковики, якими покриті Ґорґани, придають їм в якійсь мірі неприступності, що дуже мотивує туристів піднятись на їх вершини.Проте, не зважаючи на складність маршрутів Ґорґанами, гірський хребет має вершини, на які піднімаються цілими родинами. Однією з таких є гора Хом’як, що лежить в межах південно-східної частини Ґорґан над селом Татарів, що на території Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Завдяки популярності родинного відпочинку на цій локації, мандрівники прозвали гору Хом’як вершиною «вихідного дня». Висота гори Хом’як становить 1542 м, вона складається з пісковиків і конгломератів. Привершинна частина Хом’яка вкрита кам’яними розсипищами, а далі – полонинами і криволіссям. Схили гори зеленіють смерековими та буковими лісами, які посмуговані притоками річок Женця і Прутця Яблуницького. Через дахоподібну форму вершини місцевим мешканцям вона здалася схожою на спину хом’яка, звідки й пішла назва. Вершина Хом'яка вкрита розсипами та валунами. Південний схил занадто стрімкий та кам'янистий, а ось північно- та північно-східний відроги гори Хом'як придатні для сходження. Декілька метрів нижче вершини росте гірська кучерява сосна, або ж як її називають, - жереп. Сучасні ж туристи порівнюють гору Хом’як з пірамідою Хеопса, з висоти якої вдається побачити краєвиди одразу кількох географічних об’єктів Українських Карпат. Піднявшись на вершину, видно гори Синяк й Довбушанкy. Більше того, при ясній погоді на Хом’яку відкриваються панорами на Чорногірський масив з Петросом і Говерлою та милі пейзажі навколишніх гуцульських сіл.

Справжній відпочинок з перчинкою на Полонині Перці! Вас зустрінуть файні газди, старовинна гуцульська хата з унікальним колоритом, народні музики. Незвичайна полонина з охайними алеями, гарними стежками та етнічними скульптурами вразить кожного. Відпочинок на свіжому сіні в справжньому гуцульському оборозі та смачна екологічна їжа, старовинні звичаї та жива музика, притягують сюди с кожним роком все більше туристів. Подорож до полонини, знайомство з гуцульською культурою, побутом та майстерністю горян дає можливість кожному туристу хоч на мить відчути себе трохи гуцулом.

Зручний одяг та взуття.

Народ високо цінував Олексу Довбуша, тому склав про нього багато легенд: про незліченні скарби Олекси, таємниці його сил, історії кохання, снів; пісень, переказів, оповідань, поем. Олекса Довбуш став символом мужності, чесності й нескореності також серед Галичан, жителів Буковини та Закарпаття. «Стежка Довбуша» – таємнича місцевість, яка всіх зацікавлює, інтригує.Вона повільно підіймається горою Маковицею, блукаючи буково-ялівцево-смерековим лісом. Кажуть, колись тут переховувались опришки зі своїм звитяжним ватажком. Хто знає, може поміж цього каміння й справді сховане золото самого Довбуша.