Колишнє містечко, а сьогодні - звичайне село, Зіньків лежить на крутих мальовничих схилах річки Ушиця у Віньковецькому районі Хмельницької області. Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у 1404 році, коли польський король Владислав Ягайло подарував Зіньків разом з його околицями кам'янецькому старості Петру Шафранцю. Останній, до речі, разом із Зіньковим, отримав і Сатанів. У 1431 році поселення (знову ж таки, разом із Сатановим) переходить до нового власника - Петра Одровонжа із Спрови, який протягом 30-х років XV століття на лівому східному схилі долини Ушиці збудував оборонний замок.
Знайомство розпочнемо з залишків замку. Оскільки місто знаходилося на так званому Чорному шляху, то постійно зазнавало нападу татар і була потреба в обороні. Замок був трикутний в плані, одним боком виходив на Ушицю, іншими нависав над глибоким яром. Стіни фортеці були по 85 м. в довжину кожна, на рогах стояли могутні 3- та 4-ярусні башти. Загальна площа твердині була близько 0,5 га.
В 1880-х рр. в будинку на території твердині містилась канцелярія пристава на першому поверсі, сам пристав з родиною жив на другому, а на третьому було щось на кшталт квітника – бо на склепіннях було багато землі (такі собі сади Семірамідського пристава).
Щедра зіньківська земля на ями і підвали. Місцеві розказують легенди про підземний хід, який зрадник фортеці показав татарам: канонічна історія, де такої нема. Неначе ображаючись на банальність легенди № 1, зіньківчани розказують легенду № 2: в ній підземний хід поєднує замок у Зінькові з кам'янецькою фортецею.
Внизу, під захистом похмурих стін, ще в 1450 році виростає костел, збудований Петром Одровонжем. Воєнізована без меж історія краю не оминула храм - його неодноразово спустошували та руйнували. Після турецької навали костел відновив у 1708 році Адам-Микола Сєнявський.
Недалеко від руїни замку, окрім костелу, збереглася й мурована Троїцька церква (храм на цьому місці документи фіксують вже у XVI ст.), а якщо проїхати вглиб села – можна побачити чудовий зразок подільської дерев‘яної архітектури, триверху Михайлівську церкву (XVIII ст).
На початку століття Олександра Браницька збудувала в Зіньківцях палац, можливо — на руїнаx давнього біскупського палацу. На початку 20 ст. палац був прямокутним за поземним планом, з головного фасаду палац прикрашав портик з чотирма колонами іонійського ордеру. Вікна першого поверху були за розмірами вдвічі більші за вікна другого поверху. Біля палацу був розташований ландшафтний парк, а в ньому оранжерея та пізніше вибудувана Бетковськими каплиця-усипальниця.
А ще тут знімали фільм молдовсько-російсько-українсько-американсько-ізраїльський «Створення любові», який вийшов у прокат до 65-ї річниці трагедії Бабиного Яру. І народилась Алла Мазур - так та сама Алла Мазур з 1+1.
І звичайно, зіньківське чорне золото - дегустація фірмової чорної ковбаси та хліба і обід «А-ля, Зіньків» - з національними стравами та напоями - довершать ваші гарні враження про Зіньків. а тако ж буде можливість придбати смачну продукцію з пилу, з жару додому.