Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її… Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі. Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі. Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650–1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви. У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по бунчуку, а на середній – півмісяць на держаку; над ним хрест:навхрест – дві шаблі лезами вниз, над ними – срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці. У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх – екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

Назвати колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації архітектурною перлиною якось не повертається язик – це прозвучить занадто банально. Навіть епітети розкішна, вишукана, витончена якось бліденько характеризують окрасу Чернівців. Вона – грандіозна! Це підтвердить найдосвідченіший знавець архітектури. Таких досконалих архітектурних ансамблів на теренах країни зовсім небагато, його унікальність підтверджена включенням до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО, його неосяжна, монументальна краса підкорює з першого погляду. Ошатна теракотова споруда зі стрункими вежами та кам’яним різьбленням зводилась майже 20 років (1864-1882 рр.) та втілила у собі еклектичне поєднання різних архітектурних стилів – від візантійських елементів до суворої романської масивності, від готичних вертикалей до мавританського ажуру. Святкові орнаментальні візерунки кольорової глазурованої черепиці дахів відтворюють тенденції національного мистецтва. Таке поєднання буковинських мотивів із помпезністю китайського шовку, венеціанських дзеркал та кольорового мармуру характерне і для внутрішнього оздоблення комплексу. Чернівецький університет ім. Юрія Федьковича – це не лише alma mater, а й надзвичайно популярний туристичний об’єкт, тому що таку красу складно приховати від допитливих очей мандрівників, які без утоми борознять старовинні вулиці колишньої негласної столиці Європи. Завітавши до величної Митрополичої Резиденції в Чернівцях, ви переконаєтесь, що в Україні є архітектурні пам’ятки не гірші за розтиражовані західно-європейські взірці.

Обласний музей народної архітектури та побуту – одна з туристичних перлин Чернівців. Працює заклад не так давно, нараховує всього тридцять років своєї історії, але вже завоював прихильність всіх тих, хто цікавиться минулим цього краю. Перше, що викликає здивування – територія музею, бо він займає близько десяти гектарів. Прогулюючись по відтворених сільських вуличках, можна побачити селянські садиби минулого, а також різноманітні споруди громадського та господарського призначення. Експозиція музею розповідає про Буковину XIX-XX сторічь, дає змогу оцінити, як змінювався побут селян, як будували хати, що виробляли та як жили звичайні люди в цих місцях. Нині можна поринути в минуле та прогулятися етнографічними зонами Хотинщина та Західне Подністров’я. В близькому майбутньому у музеї відкриють ще три такі зони – Гуцульщина, Давня Буковина та Прикарпаття. У кожній з них відтворено всі деталі побуту, можна роздивитися традиційний одяг (його збирають по всій країні). Завдяки небайдужим людям кількість експонатів постійно зростає – тут у фондах музею є багато цікавих об’єктів, що їх подарували жителі Чернівців та інших міст і сіл регіону. Саме завдяки цьому можна відтворити будівлі та побутові речі так, що виникає відчуття, що врешті решт вигадано машину часу, яка вміє перенести людину до минулого.