Збір та виїзд з м.Хмельницького о 7.00год від Будинку побуту (зупинка Юність)

На крутому лівому березі Збруча біля підніжжя Товтрової гряди лежить містечко Сатанів – відомий український кліматичний і бальнеологічний курорт. Сюди від Дністра тягнеться Траянів вал, насипаний за часів завоювання Дакії римським імператором Траяном на початку ІІ століття нашої ери. 

Сатанів стоїть на річці Збруч, яка є кордоном Хмельницької та Тернопільської областей.  Версій про походження назви “Сатанів” цілих дев’ять. Задумку приписують і римлянам, і волохам, і полякам, і туркам, і навіть шведам. Біля Сатанова частенько знаходять давньоримські монети, тому спочатку дослідники стали шукати щось співзвучне в латині. “Sat an non?” (“Вистачить чи ні?”) – Таке питання приписали римському полководцеві, який дійшов до Збруча і думав, йти далі чи ні. Змучені походом воїни закричали: “Sat!” І заснували поселення. За іншою версією, волохи кількома століттями пізніше заснували село й назвали Satu Nou – “Новосілки”. Не надто рідкісна назву, прекрасно відповідає слову “Сатанів”.

Малоправдоподібна турецька версія. Нібито місцеве населення люто чинило опір яничарам, і ті вирішили, що тут живе шайтан. Але тут нестиковочка – Сатанів був відомий ще тоді, коли османи не збиралися воювати в цих краях. Нарешті, в польській грамоті 1431-го село іменується Schatanow (хитання). Правдоподібно виглядає версія, що Сатанів дійсно походить від слова “сатана”: тут язичництво жило ще багато століть після того, як Русь прийняла християнство. 

Замок у Сатанові – визначна пам’ятка Поділля та одна із найдавніших фортифікаційних споруд цього краю. До нашого часу твердиня не зберегла свого первісного вигляду, проте залишки стін та веж свідчать про оригінальність архітектури та майстерність її творців.

Загальна площа Сатанівської фортеці становила 1,5 гектара. Вона добре охоронялася подвійними, зовнішніми і внутрішніми, стінами, які розділяв рів. Висота фортечних мурів подекуди доходила до 10 метрів, а їхня  товщина становила 1,5 метра.  Із усіх кутів на замку були триярусні оборонні вежі, які виходили за лінію мурів. До наших днів збереглися лише три такі. Також залишилася одна кругла вежа, яка стоїть окремо, та деякі частини стін фортеці. Круглу вежу було споруджено задовго до відомих документальних згадок про поселення. Ця унікальна пам’ятка архітектури, відома у народі як Вежа Одровонжа, є рідкісним зразком мурованого будівництва часів давньої Русі. Її бійниці зовні дуже вузькі, а з внутрішнього боку розширюються для зручнішої стрільби з лука. Місцеві жителі вірять, що у селі Калагарівка на Тернопільщині, розташованому на правому березі Збруча, є льох, із якого починається таємний підземний хід до Сатанівського замку.

Кожен народ залишив у містечку свій слід. Наприклад, розквіт Сатанова припав на той час, коли він був єврейським містечком. Тому тут є унікальна фортеця-синагога, яка входила в єдину систему протитурецьких фортифікаційних споруд нарівні з власне фортецею (нині майже зруйнованою). 

У сатанівській синагозі збереглися унікальні фрески, ліпнина і різьблення, а трохи віддалік від воріт фортеці, на стрімкому березі Збруча, розкинувся величезний єврейський некрополь XVI-XVIII століть. 

Його по праву називають музеєм різьблення по каменю під відкритим небом – над Збручем стоять кам’яні плити, поверхня яких поцяткована химерними орнаментами і написами.

Але не думайте, що всі визначні пам’ятки Сатанова – язичницького чи єврейського походження. Тут є цікавий Свято-Троїцький православний монастир, заснований, за переказами, греком з Афону, віддаляючись від суєти в Подільські Товтри. Під час навали Батия в монастирі ховалися не тільки ченці, а й населення всієї округи. На заході, коли через масивні кам’яні ворота пробиваються останні промені сонця, вхід в монастир виглядає зовсім дивно.

Ще одне особливе місце  – це печера монаха-відлюдника. Він жив в ній на початку 20 століття і за однією із версій, помер під час Першої світової війни. Але місце, яке він собі вибрав має набагато тривалішу історію. Раніше воно було частиною великого язичницького городища і скелі ще з тих часів ставали улюбленим місцем аскетів. Релігії змінювалися, а традиція залишалась. Тепер в цій “монашій келії в камені” час від часу правлять служби місцеві жителі з довколишніх сіл. Часто можна побачити запалену свічку, прийшовши до монаха. 

Досі існує легенда про те, що колись хворі люди з Сатанова і його околиць йшли до лісу, в печеру, у якій жив монах. Він лікував їхні недуги цілющими водами, повертав силу і здоров’я. Збирав трави, ягоди, коріння, лісовий мед. Монах Василь походив з багацького роду, жив досить скромно. Оселя була вирубана в суцільній вапняковій скелі, складалася з двох келій. Одна з них правила за капличку, друга – за житло. Тепер біля печери встановлений дубовий хрест. А нижче печери монаха-відлюдника, з-під скель, б’ють чотири джерела, води яких струмком стікають у Збруч. 

Сатанівська курортна зона не примикає безпосередньо до містечка, а знаходиться кілометрів за три від нього, там, де Збруч залишає після себе широку долину і починає вгризатися в “маленькі Карпати” – так ще образно називають Подільські Товтри. Варто лише спуститися з пагорба – і у вас напевно буде карпатське дежавю: класичне Поділля за лічені секунди змінять похмурі грабові ліси з дзюркотливими по ним струмочками і невисокі кошлаті гори.

Найбільшим багатством краю є чудо-вода, яка принесла Сатанову світову славу. В 5 км від Сатанова на мальовничому лівому березі річки Збруч влітку 1965 року проводилися геологічні дослідження. Під час робіт із свердловини, з глибини 142 м, вдарив водяний фонтан висотою 53 м. За секунду виливалося понад 38 л води. Фонтан вирував майже дві неділі, поки його не вгамували сильним бетонним розчином, привезеним з військової частини. Та навіть і після цього вода продовжувала витікати.

Бювети з лікувальною мінеральною водою знаходяться на території багатьох санаторіїв. Сатанів – це курорт класичний в тому значенні слова, яке ми вже почали забувати, вважаючи, що санаторій – це місце, де відпочивають. Насправді ж спочатку на курортах пили воду і лікувалися.

Сатанів фактично купається в мінеральній воді. Місто має аж шість природних джерел. На деяких із них побудовані санаторії. Працюють здравниці цілий рік. Тут є і цілюще гліцеринове джерело. Кажуть, якщо вмиватись водою з нього щодня, шкіра буде ніжною навіть без крему.

Варто взяти у мандрівку кілька пластикових пляшок, щоб привезти додому цілющої мінеральної води.

В цих краях є ще одне гарне місце, яке приваблює відпочиваючих. Це – колоритний водоспад на Збручі.

Хоч і штучний цей водопад, але дуже красивий. Саме звідси витікає “Нафтуся” і тут за парканом зберігається копія Збручанського ідола. Це святиня вже язичницька – ідол, який знайшли в Збручі.

Згідно з дослідженнями, стовп у вигляді статуї Святовита не було скинуто в Збруч войовничими християнами. Добрий стан пам’ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі язичники-віруючі, адже на скульптурі нема ніяких слідів пошкодження чи наруги, як це було з багатьма іншими дохристиянськими зображеннями богів та світогляду предків.

Так історію розповідають офіційні джерела, проте є версії й про те, що ідол не був слов’янський, а що має кельтські корені. Така історія теж має право на існування. Але оригінала ідола поляки вивезли і тепер він зберігається в Кракові. Проте копія є в Сатанові.

17.00 Виїзд додому

Вартість: 250 грн (проїзд, страхування). 

Для дітей до 10 років знижка від вартості туру -10%

Телефонуйте, пишіть, заходьте!

 Уточнюйте за тел.0985594300, 0981050557, 0676998791.

 Приєднуйтесь до групи ЕКО-ТУР у ФЕЙСБУЦІ!

Для збірних груп дітей та студентів ціни на поїздки дешевші (див.рубрику Перелік маршрутів для організованих груп дітей та студентів)

Екскурсійні та вхідні квитки оплочуються окремо.



Список міток порожній